Управління ризиками зараження мікотоксинами
Забруднення сировини мікотоксинами у полі або під час зберігання на комбікормових заводах є значною проблемою для збереження якості кінцевого корму. Неможливість досягнення високої якості кормів може означати економічні втрати для комбікормових заводів унаслідок падіння цін на корми, псування іміджу бренду та зниження продуктивності тварин.
Як розпізнати
Мікотоксини — це вторинні метаболіти плісняви, які можуть з’явитися навіть тоді, коли урожай ще знаходиться в полі. Вони виникають на будь-якому етапі ланцюга виробництва корму, що в кінцевому підсумку впливає на здоров’я та продуктивність тварин.
Виявлено понад 600 різних мікотоксинів, а дослідження показують, що на якість корму та продуктивність тварин впливає «велика шістка» — афлатоксин, дезоксиніваленол (DON), зеараленон, фумонізини, охратоксини та трихотецени (T2–H2) — та багато інших. Токсини, як правило, високостабільні і залишаються в кормах після гранулювання або екструзії під час виробничого процесу.
Хоча провести тестування на всі типи мікотоксинів наразі неможливо, добре відомо, що вони несуть у собі різноманітні ризики для здоров’я і продуктивності тварин. Окрім того, збільшення вартості корму є результатом необхідності додаткового аналізу для забезпечення відповідності підвищеному тиску з боку регуляторних органів.
Вплив на фермерське господарство
Мікотоксини можуть загрожувати безпеці харчових продуктів для тварин і людей через забруднення зернових культур, продукції тваринного походження та побічних продуктів.
Без належного контролю мікотоксини можуть перевищувати рівні нетоксичності та почати впливати на виробничі параметри, такі як щоденне споживання корму, середньодобовий приріст, надої молока чи виробіток яєць, а в найгірших випадках — підвищувати смертність.
Молодняк, як-от курчата-бройлери, поросята та телята, особливо сприйнятливі до впливу мікотоксинів. Однак хронічний низький рівень мікотоксинів може суттєво впливати і на старших тварин.
У різних частинах світу повідомляли про проблеми із забрудненням токсинами харчових продуктів для людей. Сюди належала наявність афлатоксину М1 у молоці, охратоксину А в нирках і продуктах зі свинини, токсину Т-2 в яйцях.
«Дослідження і далі демонструють, що окрім окремих мікотоксинів, також необхідно розглянути адитивні та синергічні ефекти багатьох різних мікотоксинів».